національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

"Майстри польського малярства на зламі XX i XXI століть"

З 27 вересня до 16 жовтня 2016 року в Національному музеї Тараса Шевченка експонується виставка "Майстри польського малярства на зламі XX i XXI століть".


Польське малярство другої половини XX століття і початку XXI століття – це велика і багата тема. Через необхідність така презентація мусить мати характер вибірки, а вибір при найбільших стараннях для об’єктивності, ніколи об’єктивним не буде. Думаючи про українську публіку, хочемо презентувати передовсім різнорідність і багатство напрямків польського малярства останніх десятиліть. Часто це цілком відмінні світи, які майже виключають концепцію картини як витвору мистецтва і предмету; цьому не можна запобігти, але водночас це є найбільш цікавим аспектом. Завданням виставки є наближення цих різноманітних концепцій.

На виставці буде представлено 46 робіт. Будуть показані роботи Томаша Цєцєрскєго, Едварда Двурніка, Войцєха Фангора, Бартоша Кокосіньскєго, Роберта Мацєюка, Павла Матишевскєго, Ярослава Модзелєвскєго, Єжего Новосєльскєго, Тереси Понґовскєй, Вільгельма Сасналя, Яцка Семполіньскєго, Хенрика Стажевскєго, Павла Сусіда, Леона Тарасєвіча, Ришарда Вінярскєго.

Осягаючи мистецтво Хенрика Стажевскєго, справжнього учасника перших авангардних рухів в європейському малярстві, перебуваємо в самому центрі сучасності і переносимо її відразу в сьогоднішній день. Його витвір є найкращим прикладом чистої геометричної абстракції, що на Заході зветься конкретним мистецтвом. Певним її продовженням, збагаченим лінією концептуалізму, були рельєфи і картини Ришарда Вінярскєго. Це виняткова і окрема постать на фоні європейської артистичної панорами. Іншою версією абстракції займається старійшина польського малярства Войцєх Фангор, чудовий представник світового op-art. Його феєричні кольорові композиції належать до справжньої класики цього стилю мистецтва. Дорогу від реалізму до абстракції пройшов Леон Тарасєвіч. Колись уважний обсерватор природи, сьогодні творець часто монументальних малярських інсталяцій і декорацій. Подібне відбувалося з мистецтвом Яцка Семполіньського, котрий від реалізму дійшов до дуже власної версії експресивної абстракції з есхатологічним характером.

Напевно, найбільшу групу серед обраних митців складають представники різних нуртів реалізму. Звернімо увагу на дві постаті Павла Сусіда і Ядвіги Савіцкої, котрі створили власну версію писаного малярства, з гаслами, часом навіть газетного.

У цій групі, певне, найбільше зацікавлення української публіки може викликати мистецтво Єжего Новосєльськєго, митця з українським корінням, який спочатку навчався на іконописця і мав стати монахом. Це не тривало дуже довго, але визначило характер його мистецтва, його малярства з прикордоння тих двох світів: Східного і Західного. Новосєльский є єдиною, автентичною постаттю, яка діяла на цій межі в польському мистецтві.

Щораз численніші в останні роки сюрреалістичні лінії, які переживають справжній ренесанс, будуть показані  завдяки мистецтву надзвичайно відокремленої і непокірної художниці, тобто Александри Валішевської.

Утопію оживаючої картини пробує реалізувати в своїх полотнах Домінік Лейман, поєднуючи традиції полотна і відео. Завдяки новим технікам рухомі картини стали реальністю.

Ця презентація не спрямована на вичерпання багатства напрямків в польському мистецтві, а лише пробує показати деякі з них, і такі, котрі в оцінці організаторів з однієї сторони є найбільш унікальними, а з другої можуть бути цікавими для української публіки.

 

Богуслав Дептула