reCAPTCHA

Шевченко – поет

Тарас Шевченко вважається основоположником сучасної української літератури. Створюючи поезію простою мовою та на національні мотиви, він заклав основу української національної ідентичності і, в умовах відсутності державності і політичної еліти, зіграв провідну роль у процесах українського націотворення.

У своїй поезії Шевченко еволюціонував від романтичних балад на фольклорні мотиви та героїчних поем, в яких творив образ України, до філософської лірики і візіонерства, де торкався питань про сенс життя та передбачення майбутнього всесвіту. «Причинна», «Гайдамаки», «Думи мої, думи мої…», «Мені однаково…» та, особливо, «Заповіт» («Як умру, то поховайте…») стали найбільш відомими його творами навіть за межами України.

Літературна спадщина Тараса Шевченка — це 237 поетичних творів (балади, поеми, елегії, медитативна, політична та інтимна лірика), 9 повістей, Журнал (Щоденник) та автобіографія, п’єса. Вони створені у різні періоди життя митця та за різних обставин, географічно — у Росії, Україні й Казахстані. Лише незначна частина його поезій опублікована ще за життя Шевченка у збірці “Кобзар” (СПб, 1840, 1860), інші — занесені поетом до рукописної збірки “Три літа” (1843 — 1845), “Захалявних книжок” та “Більшої книжки” (1846 — 1860).

Постів немає