reCAPTCHA
Художник

Микола‌ ‌Ісаєв.‌ ‌Портрет‌ ‌зрадника.‌ ‌ ‌ ‌

    У лютому 1850 року, під час перебування в Оренбурзі, Шевченко створив портрет прапорщика Миколи Ісаєва – людини, що невдовзі напише донос, через який наступні 7 років заслання Шевченко проведе у набагато гірших умовах.

    Ще восени 1848 року до Орської фортеці, де відбував службу Шевченко, прибула експедиція по дослідженню Аральського моря. Начальник експедиції Олексій Бутаков зарахував Шевченка до команди офіційно охоронцем, бо діяла царська заборона писати і малювати, але фактично він виконував обов’язки художника.

    Після завершення експедиції Шевченко знову опинився в Оренбурзі, куди був засланий 1847 року. В ті кілька місяців перебування у місті його життя нічим не відрізнялося від життя вільної людини. Він тільки вважався солдатом, але не виконував ніяких службових обов’язків, носив цивільний одяг, жив на приватній квартирі та займався доопрацюванням матеріалів експедиції.

    Мешкаючи на квартирі генерала й топографа Карла Герна, Шевченко познайомився із частим гостем родини Миколою Ісаєвим і приблизно за місяць до другого арешту, у 1850-му році, намалював його портрет. Малюнок був виконаний на прямокутному аркуші, а трохи пізніше обрізаний по овалу. З чотирикутника залишено лише ліву його частину, де зроблено напис чорнилом рукою Ісаєва: 

«Рисовалъ Тарасъ Шевченко в Оренбургъ въ февралъ 1850 г. Николай Исаевъ 29-го сентября 1862 г. Полтава». 

   

    Через деякий час художник помітив, що молодий прапорщик Оренбурзького окремого корпусу залицяється до дружини Герна, і та відповідає йому взаємністю. Він викрив ці таємні побачення і разом з Герном одного разу із ганьбою випровадив залицяльника.

   Наступного дня розлючений Ісаєв помстився – подав донос про порушення Шевченком царської заборони малювати і писати. Жагу до помсти не зупинило навіть те, що обидва були з України: Микола Ісаєв родом з Полтавщини, де Тарас Шевченко бував тричі. Ісаєв позував художнику, хоча й знав про заборону малювати. В цьому переконує поза портретованого: він сидить, повернувшись лівим боком до глядача і дивиться прямо, ніби в самі очі.

   Наслідки доносу були тяжкі: обшук у Шевченка, арешт та заслання поета до каземату Орської фортеці, а потім до Новопетровського укріплення на краю імперії. Але найбільшою прикрістю став зрив підвищення Шевченка в унтер-офіцерський чин, а з ним – втрата дозволу на звільнення зі служби.